Ми звикли до поширеного вжитку слова вишиванка. Проте науковці та дослідники, які збирають старовинні зразки одягу для музеїв, знають, що їх називають вишитими сорочками.
Саме слова “вишита сорочка” використовують на позначення історичного елементу одягу.
А от слово “вишиванка” більшість словників кінця ХІХ – початку ХХ ст. використовують для опису процесу вишивання і для позначення декоративних речей з вишивкою.
Коли ми кажемо “вишиванка”, то уявляємо сорочку чи блузку завдовжки до пояса, з пишними рукавами і вишивкою на них. Вишиванка може бути і самостійним одягом, і поєднуватися з чимось.
Вишита ж сорочка була буквально сорочкою, натільною білизною, іншої білизни при цьому не було. Вона є частиною комплексу народного вбрання, основною і найпершою, але лише частиною.
Одяг у цьому комплексі нашаровується. На вишиту сорочку одягають багато інших елементів – плахти, спідниці, штани. При цьому сорочку видно на рукавах, на шиї, на подолі у жінок.
Люди, які вперше бачать таку старовинну вишиту сорочку часто її плутають з нічними сорочками чи сукнями, адже вони набагато довші за вишиванки.
Вишиті сорочки ніколи не носили без спідниць, плахт, штанів. Більше того, раніше це вважали б вульгарним.