Пам`ятка батькам першокласників
- Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт з дитиною.
- Знаходьте радість у спілкуванні з дітьми. Дайте дитині місце в сім`ї.
- Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.
- Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову. Цікавтеся справами і проблемами дитини.
- Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити.
- Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.
- Надайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
- Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп`ютері до 30 хвилин.
- Привчайте дітей до самообслуговування і формуйте трудові навички і любов до праці.
- Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім`ї зі своїми правилами і обов`язками.
- Пам`ятайте, що діти – не прості продовжувачі наших особистих умінь і здібностей.
- Кожна дитина має право на власний вияв своїх потенціальних можливостей і на свою власну долю
- Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.
- Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
- Відправляйте дитину до школи лише після сніданку: там вона багато працює, втрачає сили. Коли щось не виходить порадьтесь з учителем, психологом, соціальним педагогом школи.
- Відправляючи дитину до школи побажайте їй успіху, адже у дитини попереду важка праця.
- Зустрічайте дитину спокійно. Не ставте їй тисячу запитань, дайте можливість розслабитись (згадайте себе після тяжкого робочого дня).
- Зауваження вчителя вислуховуйте без дитини.
- Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими мають бути її справи, страхи, хвилювання, радощі.
- Діти люблять казки особливо перед сном – знайте і не забувайте про це.
- Любіть і поважайте свою дитину!!!!
Більшість проблем сучасного навчання актуальні не тільки для вчителів, батьків. В першу чергу вони відображуються на розвитку дитини, її поведінці, навчальній діяльності. Низька успішність, дезадаптація, недостатній рівень культури, що безпосередньо впливає на поведінку та спілкування учня, – далеко не повний перелік труднощів, які виникають майже щодня. Однією з проблем, яка заслуговує особливої уваги, є відсутність інтересу до навчання, небажання учня йти до навчального закладу. Дуже часто дитина не може відповісти на питання “Чому ти ходиш до навчального закладу?”. Дитина намагається уникнути відповіді, тому що не знає відповіді або не може чітко сформулювати. Найчастіше на це питання діти відповідають: “Вчитися!”. Дійсно, інший варіант важко уявити. Таку відповідь дитина вважає єдиною вірною, навіть якщо дійсна мета перебування її в навчального закладі далека від пізнання нового. Значення слова “вчитися” в дитячому розумінні може бути набагато ширше. Бажання зустріти друзів, побігати, пограти, поділитися новинами дитина також відносить до розуміння навчання. Якщо такі бажання дитина не може реалізувати, навчання може втратити для неї свою привабливість і припинити викликати інтерес. У даному випадку мова йде не про внутрішній інтерес до предмету пізнання, наявність якого само собою забезпечує гарне навчання і знімає проблему негативного відношення до навчання. У відповідності до психологічної формули “інтерес – стимул – реакція на стимул – мотив дії – сама дія”, позбавив дитину стимулу, немає сенсу чекати від неї успішного розв’язання задач.
- «Підеш до школи, – ще довідаєшся…», «Може там з тебе людину зроблять !…»
- «Мені такий хлопчик (таке ледащо…) не треба …!»
- «Вчитель не такий», «Група не підходяща, – не така, як сусідня», «Школа взагалі гірша, ніж … (!)»
- «Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!»
- «Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта…»
- «А чого від нього чекати гарного? Він же…»
- «То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу…», «Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю, дивитись на ту берізку… Ще чого!..»
- «І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти…»
- «Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу… Втомилася я вже прибирати після тебе…»
- «І коли ти вже… До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати…», «Скільки це може продовжуватися…»
- «Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка… Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею…».
Кілька порад батькам замкнених дітей:
- розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми;
- підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідались, а також, яке задоволення ви отримали, спілкуючись з тією чи іншою людиною;
- прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.
- пам’ятайте, що тільки ваше терпіння, тактовність та послідовність, доброзичливий настрій та ласкавий тон розмови допоможуть вашій дитині подолати замкненість.
Щоб перемогти дитячу боязкість і сором’язливість, потрібно постійно створювати ситуації, в яких дитина відчуває свою значимість. Спочатку це може бути самостійний похід у магазин, потім допомога другу, сусідові і так далі. Поступово все вийде, боязким дітям потрібно багато часу, щоб запам’ятати і усвідомити свої можливості в успішних ситуаціях.
Головне – любити, поважати і допомагати, коли необхідно. Все інше з часом прийде.
Рекомендації батькам гіперактивних дітей
- У своїх відношеннях з дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслуговує, підкреслюйте навіть незначні успіхи. Пам’ятайте, що гіперактивні діти ігнорують догани і зауваження, але дуже чутливі до найменшої похвали.
- Не використовуйте фізичне покарання . Ваші відносини з дитиною повинні будуватися на довірі, а не на залякуванні. Вона завжди повинна відчувати вашу допомогу і підтримку . Разом вирішуйте труднощі, що виникли.
- Частіше кажіть «так» виключаючи слова «ні» і « не можна»
- Виключайте завищених або, навпаки, занижених вимог до дитини. Намагайтеся ставити перед ним задачі, що відповідають їх здібностям.
- Виділіть для дитини рамки поведінки – що можна робити, а що ні.
- Не нав’язуйте дитині жорстоких правил. Ваші вказівки повинні бути вказівними, а не наказами. Потребуйте виконання правил.
- Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Хваліть дитину за його виконання.
- Захистіть дитину від перевтоми, вона приведе до зниження самоконтролю та підвищення рухової активності.
Давайте дитині більше можливостей витрачати надмірну енергію.
Тривалі прогулянки, спортивні ігри повинні бути щоденними.
Якщо дитина поводиться агресивно
Рекомендації педагогам та батькам.
1. Намагайтеся зрозуміти причини агресивної поведінки дитини й усуньте їх.
2. Відверніть увагу дитини, спробуйте переключити її на іншу ситуацію або зайняти її яким-небудь заняттям.
3. Створіть ситуацію, щоб дитина могла перенести свій гнів на безпечний предмет (намалювати свій гнів і порвати малюнок, тощо)
4. Учіть дитину висловлювати свій гнів у ввічливій формі, називаючи власні негативні емоції: « Я злюсь», «У мене поганий настрій»,і т.д.
6. Не пригнічуйте агресію дитини з позиції сили, не відповідайте на неї спалахами власного гніву: дитина засвоїть ці форми поведінки і застосовуватиме в майбутньому.
7. Караючи дитину, не принижуйте її і не загрожуйте їй.
8. Не намагайтеся що-небудь довести дитині у хвилини нападу її агресії – це марно. Сварити немає сенсу.
9. Учіться спілкуватися з дитиною: любіть її, говоріть ласкаві й підбадьорливі слова, частіше обіймайте.
Агресивна реакція – це реакція боротьби. Вона складається з невдоволення, протесту, виникає при спробі дитини змінити ситуацію. Потрібно зрозуміти причину протесту й опору та вилучити їх.
Найкращий спосіб уникнути надмірної агресивності дитини – виявляти до неї любов.